ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЗАПОВІДНИК
ЛУГАНСЬКИЙ ПРИРОДНИЙ ЗАПОВІДНИК НА КАРТІ УКРАЇНИ
1 - Станично-Луганське відділення 2 - Відділення Стрельцівський степ
3 - Відділення Провальский степ 4 - Відділення Трьохізбенський степ
КОРОТКА ІСТОРІЯ ЗАПОВІДНИКА
Луганский природний заповідник (до 1992 р. – Луганський державний заповідник) створений в Луганській області згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 586 від 12 листопада 1968 р. «Про організацію нових державних заповідників в Українській РСР» та постановою Президії Академії наук УРСР № 409 від 23 грудня 1968 р. «Про виконання постанови Ради Міністрів УРСР «Про організацію нових державних заповідників в Українській РСР». Метою створення заповідника було збереження існуючих природних комплексів та проведення науково-дослідних і господарських робіт по відновленню рослинності типових ландшафтних зон і корисної фауни. До складу заповідника в якості відділень (філіалів) увійшли Стрільцівський степ (колишній Стрілецький) площею 494 га в Міловському районі та Станично-Луганське відділення площею 494 га в Станично-Луганському районі.
Відділення Стрільцівський степ як самостійний заповідник було створено в Старобільських степах у 1923 р. з метою збереження представника реліктової степової мезофауни байбака (сурка степового), який в той період різко скоротив свою чисельність. Постановою Ради Міністрів УРСР № 444 від 27 березня 1948 р. він був перетворений на Державний байбаковий заповідник «Стрілецький степ» площею 525 га. В цей період заповідник перебував у віданні Головного Управління по заповідниках при Раді Міністрів УРСР. У 1951 р. він був підпорядкований Академії наук УРСР, а в 1961 р. об'єднаний з трьома степовими заповідниками (Хомутовський степ, Михайлівська цілина, Кам'яні могили) в Український державний степовий заповідник АН УРСР.
В кінці 20-х рр. минулого століття в Українській РСР розроблений проект створення Другого Державного Степового заповідника Сходу України площею 30770 га. Він повинен був об'єднати Михайлівську цілину Сумського округу, Стрілецьку і Лимарівську степи Старобільського округу, урочище «Кам'яні могили», Провальський степ Луганського округу та інші степові цілини, що належали кінним заводам. Однак цей проект не був реалізований. Статус заповідників місцевого значення отримали лише окремі цілинні ділянки.
Саме на цей час припадає перша спроба створення заповідника в Провальському степу. 2 вересня 1927 р. рішенням Луганського окружного виконкому № 37/27 на землях Провальського військового кінного заводу ім. Ворошилова був оголошений Степовий Державний заповідник площею 500 десятин. В цьому документі був прописаний режим заповідника, зокрема, заборонялась усяка експлуатація території заповідника, в тому числі сінокосіння, випас худоби та знищення байбаків. Однак, як і багато інших заповідників того періоду, створений він не був.
Тільки через 48 років постановою Ради Міністрів УРСР за № 1003-р від 22 грудня 1975 р., а також розпорядженням Президії Академії наук УРСР № 117 від 7 грудня 1976 р. «Про розширення території Луганського держзаповідника» було створене і включене до складу Луганського державного заповідника відділення Провальский степ площею 587,5 га у Свердловському районі Луганської області. Метою створення відділення було збереження цінного масиву цілинних кам'янистих степів на Донецькому кряжі.
Подальший територіальний розвиток Луганського природного заповідника відбувся вже за часів незалежної України. Указом Президента України № 466\2004 від 21 квітня 2004 р. «Про розширення території Луганського природного заповідника» заповідник був розширений у Міловському районі на 501,7 га за рахунок земель запасу Великоцької і Новострільцівської сільских рад.
Відділення Трьохізбенський степ площею 3281 га було створене на землях запасу Трьохізбенської сільскої ради Слов’яносербського району і Гречишкінської сільскої ради Новоайдарського району Луганської області у відповідності з указом Президента України № 1169\2008 від 17 грудня 2008 р. «Про розширення території Луганського природного заповідника». Метою створення відділення було збереження незасаджених сосною природних комплексів піщаної тераси Сіверського Дінця, в тому числі зникаючого виду степової фауни, який знаходиться на межі ареалу – сліпушка звичайного.
В даний час заповідник включає чотири відділення загальною площею 5403,0179 га: Станично-Луганське (498 га), Стрільцівський степ (1036,5164 га), Провальський степ (587,5 га), Трьохізбенський степ (3281 га), які репрезентують усі основні типи ландшафтів, рослинності і фаунистичних комплексів та являються ключовими об´єктами збереження та моніторингу природних комплексів сходу України.
Директором Державного Байбакового заповідника Стрілецький степ в кінці 50-х рр. минулого століття був Г.В. Модін.
Першим директором Луганського природного заповідника працював Василь Федосійович Самарін. Пізніше цю посаду у різні роки займали Володимир Іванович Бондар та Віктор Олексійович Борозенець.
В даний час заповідник очолює кандидат біологічних наук Тетяна Вікторівна Сова.
ДОКУМЕНТИ ПРО СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЗАПОВІДНИКА
Протокол № 37/24 засідання Президії Луганського окрвиконкому від 2 вересня 1927 р.
Постанова Ради Міністрів УРСР від 12 листопада 1968 р. № 568 "Про організацію нових державних заповідників в Українській РСР»
Указ Президента України "Про резервування цінних територій для наступного заповідання" від 24 квітня 1998 р. № 374/98.
Указ Президента України «Про розширення території Луганського природного заповідника від 21.04.2004 № 466/2004
Указ Президента України «Про розширення території Луганського природного заповідника»від 17.12.2008 № 1169/2008
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. N 665-р «Про віднесення наукових об'єктів до таких, що становлять національне надбання»
