ВІДДІЛЕННЯ ПРОВАЛЬСЬКИЙ СТЕП
Територія
Розташована біля с. Провалля Свердловського району, на землях Провальскої сільської ради. За фізико-географічним районуванням України (Екологічна енциклопедія, 2006), ділянка знаходиться в Степовій зоні, Північностеповій підзоні, Донецькому краї, Донецькій височинній області.
Землі, на яких було створено заповідник, в минулому належали Провальському військовому кінному заводу. Пасовища заводу налічували біля 24 тис. га. До 1927 р. в Проваллі залишалося біля 15 тис. га пасовищ, інші землі були розорані. В 1954 р. кінний завод був реорганізований в тваринницький радгосп «Провальський».
Заповідник складається з двох ділянок: Калинівської площею 299,61 га та Грушевської площею 287,89 га. Калинівська ділянка знаходиться на відстані один км на південь від с. Провалля, при злитті балок Калинова та Провалля, і займає вододіл між балками. Грушевська ділянка знаходиться в 4 км на північний схід від Калинівської ділянки, розташована на вододілі поміж річкою Верхнє Провалля і балкою Грушевою.
Клімат
Клімат району розташування заповідника помірно континентальний зі спекотним посушливим літом та холодною з нестійким сніговим покривом і відлигами зимою.
На кліматичні показники Провальського степу впливає висота місцевості над рівнем моря. Середня річна сума опадів складає 509 мм, середня річна температура повітря 7,3°. Температурний мінімум – -38°С, максимум – + 40°С. Безморозний період становить 173 дні (151-207), глибина промерзання ґрунту – 50-60 см.
Геологія, рельєф, гідрологія
Район розташування заповідника належить до північного макросхилу Донецького кряжу. В основі геологічної будови району лежать докембрійські відклади, які знаходяться на глибині 6-8 км. Зверху залягають шари девонської системи, представлені конгломератами, пісковиками, вапняками, туфами, базальтами, порфіритами. Основну товщу осадочного покриву Донецького кряжу утворюють відклади кам’яновугільної системи. Найбільше характерні відклади середнього карбону, представлені пісковиками, алевролітами (піщаними сланцями) аргілітами (глинисті сланці) з шарами вапняків та кам’яного вугілля. Зверху залягають неогенові відкладення (морські піски та глини), четвертинні лесовидні суглинки повністю змиті.
Рельєф Провальського степу грядово-улоговинний, що пов’язане з характером залягання кам׳яновугільних пород та їх тектонікою. Гряди складені більш стійкими до вивітрювання пісковиками, улоговини між ними – менш стійкими алевролітами, аргілітами та вугільними пластами. Характерні хвилясті міждолинні простори з увалистим грядово-улоговинним та яружно-балковим значно розчленованим рельєфом придолинних територій. Долини річок і балок дуже вузькі, місцями мають вид ущелин із стрімкими берегами. Висота місцевості – 166–230 м над р. м.
Територія заповідника розташована в басейні річки Верхнє Провалля, яка відноситься до системи Великої Кам’янки - правої притоки Сіверського Дінця. Річка типово снігового живлення з весняною повінню і низькою літньо-осінньою меженню. Іноді при затяжних осінніх дощах рівень води підвищується. В балці Провалля на території Калинівської ділянки є невеличкий ставок.
В охоронній зоні заповідника в балці Грушевій існує ставок Катарал. Площа водного дзеркала 42 га, довжина ставка 1150 м, ширина 530 м. Береги ставка оперезані прибережною трав'яною рослинністю.
Грунти
Зональними ґрунтами є чорноземи на елювії щільних порід.
На схилах та в балочних долинах ґрунтоутворюючими породами є делювіальні четвертинні відклади, сформовані з хрящувато-дрібноземистого матерілу, змитого з прилеглих схилів. На вододільних схилах та у міжгрядових зниженнях ґрунтоутворюючими породами виступають сланці. Пісковики займають бугри, вершини і схили гряд, ґрунти утворилися на щебенистому та грубощебенистому елювії пісковиків.
Найбільш поширені на території заповідника чорноземи суглинкові на корінних піщаних породах (пісковиках і сланцях) (41% площі заповідника) та дернові еродовані суглинкові ґрунти (46,7%) (Технічний звіт ..., 1995).
На схилах по вузьких долинах балок наявні чорноземи опідзолені на делювіальних відкладах (9,2%).
На схилах східної, південно- та північно-східної експозиції, на ділянках, де оголені засолені корінні породи, сформовані чорноземи солонцюваті та солонці степові суглинисті на елювії сланців (0,6%).
На ділянках з близьким заляганням ґрунтових вод і щорічному відкладенні дрібноземистого матеріалу сформовані лучно-болотні суглинисті ґрунти на делювіальних відкладах (1,7%).
Наявні також виходи щільних порід у вигляді оголень пісковиків. Характерна висока контурність ґрунтового покриву. Майже уся територія зазнає дії водної ерозії (88,6%), або сумісної дії води та вітру (32,7%).
Грунтова карта. Калинівська ділянка.
Грунтова карта. Грушевська ділянка.
Флора і рослинність
Згідно геоботанічного районування України, територія заповідника відноситься до Євразійської степової області, Степової підобласті, Понтичної степової провінції, Чорноморсько-Азовської степової підпровінції, Донецького лісостепового округу дубових лісів, лучних та різнотравно-злакових і петрофітних степів (Національний атлас України, 2008).
За типологічними ознаками Провальський степ відносять до гігротичного варіанту різнотравно-типчаково-ковилових степів, що характеризується значною участю північних лучно-степових видів (Лавренко, 1940). Зональними є багаторізнотравно-типчаково-ковилові та барвисті і небарвисті петрофітні степи. На момент створення заповідника степи були вкрай деградовані внаслідок надмірних пасовищних навантажень, рослинність була представлена угрупованнями дигресивного ряду (Кондратюк и др., 1988, Ткаченко та ін, 1979, Ткаченко, 1980). Введення заповідного режиму призвело до демутаційних процесів, які розвивалися в напряму формування зональних угруповань і характеризувалися швидкими темпами (Ткаченко, 1990).
Найбільші площі займають дерниннозлакові угруповання, поширені на чорноземних ґрунтах в міжгрядових пониженнях, на середній та нижній частині схилів північної та східної експозиції. Вони представлені угрупованнями з домінуванням ковили вузьколистої (Stipa tirsa), ковили пухнастолистої (S. dasyphylla), ковили української (S. ucrainica), ковили волосистої (S. capillata), костриці валіської (Festuca valesiaca). Різноманітні угруповання костриці валіської та ковили волосистої, які раніше займали значні площі (Кондратюк и др., 1988, Ткаченко, 1990), були пов’язані з демутаційними процесами і нині втратили домінуюче положення.
Найбільше поширені угруповання ковили вузьколистої (Stipa tirsa). В них звичайними є мезофітні види різнозтрав’я – анемона дібровна (Anemone sylvestris), суниці зелені (Fragaria viridis), оман шершавий (Inula hirta), конюшина альпійська (Trifolium alpestre), конюшина гірська (Trifolium montanum), незабудка Попова (Myosotis popovii), гадючник звичайний (Filipendula vulgaris), перестріч сріблястий (Melampyrum argyrocomum).
Значні площі займають угруповання ковили пухнастолистої (Stipa dasyphylla), поширені на схилах гряд північної експозиції та на підвищених міжгрядових ділянках. В них звичайно рясні злаки – костриця борозенчаста (Festuca rupicola), костриця валіська (F. valesiaca), пирій середній (Elytrigia intermedia), стоколос береговий (Bromopsis riparia), ковила волосиста (Stipa capillata); звичайна домішка степових чагарників - карагани чагарникової (Caragana frutex), таволги звіробоєлистої (Spiraea hypericifolia).
Угруповання з домінуванням ковили української (Stipa ucrainica) переважно представлені петрофітним варіантом за участю петрофітних видів – пижма тисячолистого (Tanacetum millefolium), чебрецю двовидного (Thymus dimorphus), полину Маршалла (Artemisia marschalliana), волошки Маршалла (Centaurea marschalliana).
Петрофітні степові формації пов’язані зі щебенистими ґрунтами схилів південної експозиції. Це угруповання з домінуванням ковили найкрасивішої (Stipa pulcherrima) та шершавої (Stipa asperella), бородачу звичайного (Bothriochloa ischaemum). Характерними є петрофітні види: бедринець камнелюбний (Pimpinella titanophila), роман красильний (Anthemis tinctoria), самосил повстистий (Teucrium polium), ефедра двоколоса (Ephedra distachya).
Невеликі площі займають псаммофітні степові угруповання з домінуванням ковили дніпровської (Stipa borysthenica), які поширені на грядах уздовж схилів південної експозиції. Галофітні степи з домінуванням костриці валіської (Festuca valesiaca), грудниці мохнатої (Galatella villosa) займають невеликі площі по міжгрядових зниженнях. Тут звичайні галофітні види: полин сантонінський (Artemisia santonica), віниччя сланке (Kochia prostrata), солонечник естрагоновидний (Galatella dracunculoides), кермек Бунге (Limonium bungei), галіміоне бородавчаста (Halimione verrucifera), подорожник тонкоколосий (Plantago tenuiflora).
Значне поширення мають степові кореневищнозлакові угруповання, які займають міжгрядові улоговини та північні схили гряд. Це угруповання з домінуванням стоколосу безостого (Bromopsis inermis), пирію середнього (Elytrigia intermedia), пирію волосовидного (Elytrigia trichophora), тонконогу вузьколистого (Poa angustifolia), куничнику наземного (Calamagrostis epigeios), чаполочі степової (Hierochloe repens). В них звичайна домішка дерниннозлакових видів, характерна висока участь різнотрав’я – в’язелю різнобарвного (Securigera varia), залізняка бульбистого (Phlomis tuberosa), шавлії пониклої (Salvia nutans), підмаренника звичайного (Galium verum), конюшин альпійської (Trifolium alpestre), гірської (T. montanum) і лучної (T. pratense), оману шершавого (Inula hirta), шавлії сухостепової (Salvia testquicola). В міжгрядових пониженнях поширені угруповання з домінуванням осоки ранньої (Carex praecox), численні різнотравні ценози з переважанням мезофітних видів – горошку тонколистного (Vicia tenuifolia), рутвиці малої (Thalictrum minus) тощо.
Рослинність кам’янистих відслонень представлена угрупованнями з домінуванням чебрецю вапнякового (Thymus calcareus), бедринцю камнелюбного (Pimpinella titanophila), полину Маршалла (Artemisia marschalliana), житняку гребінчастого (Agropyron pectinatum) за значної участі видів ковили (волосистої, української, шершавої). Зазвичай рясні степові чагарники: карагана чагарникова (Caragana frutex), мигдаль низький (Amygdalus nana), таволга звіробоєлиста (Spiraea hypericifolia), зустрічається таволга зарубчаста (Spiraea crenata). Характерні петрофітні види – бурачок покручений (Alyssum tortuosum), маренка сіроплода (Asperula tephrocarpa), смілка приземкувата (Silene supina), чебрець двовидний (Thymus dimorphus). Подекуди дуже рясний тюльпан змієлистий (Tulipa ophiophylla).
Чагарниково-степова рослинність представлена угрупованнями за участю карагани чагарникової, рідше – мигдалю низького, таволги звіробоєлистої, подекуди – кизильнику чорноплідного (Cotoneaster melanocarpus), калофаки волзької (Calophaca wolgarica). В трав’яному ярусі переважають ковили українська (Stipa ucrainica) і волосиста (S. capillata), костриця валіська (Festuca valesiaca). Високі та щільні чагарникові зарості утворює карагана чагарникова, рідко – мигдаль низький, подекуди - вишня степова (Cerasus fruticosa).
Невеликі площі займають луки, серед яких переважають остепнені луки з домінуванням пирію повзучого (Elytrigia repens), пирію середнього (E. intermedia), тонконогу вузьколистого (Poa angustifolia), стоколосу безостого (Bromopsis inermis). Справжні луки представлені угрупованнями з домінуванням куничнику наземного (Calamagrostis epigeios), мітлиці велетенської (Agrostis gigantea). Заболочені ділянки фрагментарно поширені по берегу р. Велике Провалля і представлені угрупованнями з домінуванням осоки побережної (Carex riparia), очерету південного (Phragmites australis), рогозу широколистого (Typha latifolia).
Байрачні ліси займають біля 20% території заповідника, поширені на схилах балок та по берегу р. Провалля. Деревний ярус утворюють дуб звичайний (Quercus robur), ясен звичайний (Fraxinus excelsior), клен польовий (Acer campestre), як домішка зустрічається в’яз малий (Ulmus minor), в’яз голий (Ulmus glabra), груша звичайна (Pyrus communis), яблуня лісова (Malus sylvestris). В підліску звичайні клен татарський (Acer tataricum), жостір проносний (Rhamnus cathartica), бузина чорна (Sambucus nigra), глід обманливий (Crataegus fallacina), бірючина звичайна (Ligustrum vulgare), бруслина бородавчата (Euonymus verrucosa), бруслина Черняєва (Euonymus czernjaevii), свидина кров’яна (Swida sanguinea). Трав’яний ярус утворюють яглиця звичайна (Aegopodium podagraria), пшінка весняна (Ficaria verna), анемона жовтецева (Anemone ranunculoides), проліска сибірська (Scilla siberica), ряст ущільнений (Corydalis solida), фіалка запашна (Viola odorata), ряст Маршалла (Corydalis marschalliana), перлівка ряба (Melica picta), тонконіг дібровний (Poa nemoralis), арум видовжений (Arum elongatum). Значно поширені ліси з переважанням клена польового або ясена високого, з домішкою дуба. Невеликі балки зайняті заростями кленів польового і татарського з домішкою терену степового (Prunus stepposa), видів шипшини (Rosa).
Лісонасадження розташовані на Калинівській ділянці, складаються з семи лісосмуг, насаджених в 1972 р. Основна порода - робінія звичайна (Robinia pseudoacacia), як домішка - абрикос звичайний (Armeniaca vulgaris). Перелоги, наявні на Калинівській ділянці, були розорані в 1972-1973 рр., займають близько 2 га.
В Провальському степу поширені угруповання 8 синтаксонів, занесених до Зеленої книги України. Це степові угруповання з домінуванням ковили української (Stipeta ucrainicae), ковили волосистої (Stipeta capillatae), ковили дніпровської (Stipeta borysthenicae), ковили найкрасивішої (Stipeta pulcherrimae), ковили пухнастолистої (Stipeta dasyphyllae), ковили вузьколистої (Stipeta tirsaе), калофаки волзької (Calophaceta wolgaricaе), мигдалю низького (Amygdaleta nanae).
Загальна кількість відомих на території відділення видів вищих і нижчих рослин та грибів складає 1231 (Биоразнообразие.........., 2009). Мохоподібні представлені 46 видами. Серед лишайників відомі 126 видів. Водоростей виявлено 119 видів: синьозелені – 27, евгленові – 45, зелені - 47. Мікофлора налічує 157 видів: міксоміцети – 2, макро- і мікроміцети - 155. Судинні рослини заповідника нараховують 783 видів: квіткові - 778, голонасінні – 1, папоротеподібні – 2, хвощеподібні та плауноподібні – 2.
Серед вузькоареальних видів переважають види петрофітного приазовсько-донецького флористичного комплексу – підмаренник Дубовик (Galium dubovikiae Ostapko), ушанка донецька (Otites donetzicus (Klokov) Klokov), фіалка донецька (Viola donetzkiensis Klokov), фіалка крейдяна (Viola cretacea Klokov), ковила донецька (Stipa donetzica Czupryna), льонок чорноморський (Linaria euxina Velen.), шипшина залозистозубчаста (Rosa adenodonta Dubovik), шипшина проста (R. simplisidens Dubovik), ранник донецький (Scrophularia donetzica Kotov), ковила шершава (Stipa asperella Klokov et Ossycznjuk), ковила азовська (Stipa maeotica Klokov et Ossycznjuk), тюльпан змієлистий (Tulipa ophiophylla Klokov et Zoz), чeбрець вапняковий (Thymus calcareus Klokov et Des.-Shost.), льон Черняєва (Linum czerniaevii Klokov). Також наявні вузькоареальні представники плакорного степового флористичного комплексу – залізняк степовий (Phlomis stepposa Klokov), підмаренник мохнатенький (Galium tomentellum Klokov).
До Червоної книги України внесено 33 види рослин, виявлених у відділенні Провальський степ:
горицвіт весняний (Adonis vernalis L.);
горицвіт волзький (Adonis wolgensis Steven);
громовик гранітний (Onosma graniticola Klokov);
дельфіній Сергія (Delphinium sergii Wissjul.);
дельфіній яскраво-червоний (Delphinium puniceum Pall.);
калофака волзька (Calophaca wolgarica (L. f.) DC.);
карагана скіфська (Caragana scytica (Kom.) Pojark.);
катран татарський (Crambe tataria Sebeok );
ковила азовська (Stipa maeotica Klokov et Ossycznjuk);
ковила відмінна (Stipa anomala P. Smirn. ex Roshev.);
ковила відокремлена (Stipa disjuncta Klokov);
ковила волосиста (Stipa capillata L.);
ковила вузьколиста (Stipa tirsa Steven);
ковила дніпровська (Stipa borysthenica Klokov ex Prokudin);
ковила донецька (Stipa donetzica Czupryna);
ковила Лессінга (Stipa lessingiana Trin. et Rupr.);
ковила найкрасивіша (Stipa pulcherrima K. Koch.);
ковила пірчаста (Stipa pennata L.);
ковила пухнатолиста (Stipa dasyphylla (Czern. еx Lindem.) Trautv.);
ковила українська (Stipa ucrainica P. Smirn.);
ковила шершава (Stipa asperella Klokov et Ossycznjuk);
косарики тонкі (Gladiolus tenuis M. Bieb.);
пирій ковилолистий (Elytrigia stipifolia (Czern. ex Nevski) Nevski);
півонія тонколиста (Paeonia tenuifolia L.);
ранник донецький (Scrophularia donetzica Kotov);
рябчик руський (Fritillaria ruthenica Wikstr.);
рястка Буше (Ornithogalum boucheanum (Kunth) Asch.);
сон лучний (Pulsatilla pratensis (L.) Mill.);
тюльпан дібровний (Tulipa quercetorum Klokov et Zoz);
тюльпан змієлистий (Tulipa ophiophylla Klokov et Zoz);
тюльпан Шренка (Tulipa schrenkii Regel);
цибуля лінійна (Allium lineare L.);
шафран сітчатий (Crocus reticulatus Steven ex Adams).
З переліку Бернської конвенції на території заповідника представлений один вид судинних рослин – півонія тонколиста.
З переліку Червоної книги МСОП наявні 4 види - пирій ковилолистий, ковила відмінна, ковила пухнастолиста, ластовень руський (Vincetoxicum rossicum (Kleopow) Barbar.).
Рослин з Європейського червоного списку 10 – пирій ковилолистий, перлівка золотолускова (Melica chrysolepis Klokov), ковила відмінна, ластовень азовський (Vincetoxicum maeoticum (Kleopow) Barbar.), громовик гранітний, ушанка піднесена, ушанка Гельмана (Otites helmannii (Claus) Klokov), калофака волзька, карагана скіфська, ранник донецький.
До регіонального червоного списку занесено 32 види судинних рослин.
На території заповідника зростає один вид грибів, занесений до Червоної книги України, – трутовик корнелюбний (Polyporus rhizophilus (Pat.) Sacc.), та один вид лишайників – цетрарія степова (Cetraria steppae (Savicz) Cogt)). До регіонального Червоного списку занесено один вид лишайників.
Тваринний світ
Кількість відомих видів безхребетних на території відділення в даний час становить 2023, у тому числі: кільчастих хробаків (Annelida) - 3 види, членистоногих (Arthropoda) - 2020 видів, з них павукоподібних (Arachnida) - 244 види, комах (Insecta) - 1776 видів. Тут мешкають 5 видів з Європейського червоного списку, 7 видів перебувають під охороною Бернської конвенції. До Червоної книги України внесені 46 представників цієї численної групи: Сalopteryx virgo, Iris polystictica, Saga pedo, Dorcadion equestre, Emus hirtus, Calosoma sycophanta, Carabus bessarabicus, Carabus hungaricus, Carabus estreicheri, Graphoderus bilineatus, Leocomigus candidates, Lucanus cervus, Onthophagus furcatus, Bombus argillaceus, Bombus fragrans, Bombus laesus, Bombus muscorum, Bombus ponorum, Bombus ruderatus, Bombus zonatus, Discoelius zonalis, Larra anachema, Scolia maculata, Xylocopa valga, Xylocopa violaceae, Catocala sponsa, Cucullia argentina, Euchalcia variabilis, Esperarge climene, Hamearis lucina , Hipparchia statilinus, Neolycaena rhymnus, Pseudophilotes bavius, Iphiclides podalirius, Papilio machaon, Parnassius mnemosyne, Zerynthia polyxena, Periphanes delphinii, Saturnia pyri, Marumba quercus, Sphingonаepіоpsis gorgoniades, Hemaris tityus, Hemaris croatica, Zygaena laeta, Asilus crabroniformis, Libelloides macaronius.
